Мої університети. Михайло Рябцев

Михайло Рябцев, член НСЖУ, 14 листопада 2016 р. м. Дніпро

Вік живи і вік навчайся, така приказка була у нашого татуся. Так воно і є. Кожної днини приходиться стрічатись з проблемами з якими раніше не стрічався. Для їх вирішення шукаєш шляхи. Для цього приходилось навчатись у навчальних закладах про що свідчать до десятка документів власного архіву: атестати, дипломи, свідоцтва, посвідчення про закінчення загальноосвітніх, сільськогосподарських, будівельних, правничих, військових, партійно-політичних і громадських професій . Всього за життя довелось системно навчатись понад чверть віку. Не завжди приходилось до кінця втілити в життя набуті знання. В моїм архіві зберігається два дипломи: про закінчення дворічних вечірніх факультетів –з проблем історії КПРС та партійного будівництва, університетів марксизму-ленінізму, при Дніпропетровськім міському КПРС , які не використав через неузгодження своїх поглядів з радянсько-партійними догматиками.

В 1979-1981роках навчався в народному університеті робсількорів при Дніпропетровській організації Спілки журналістів УРСР і успішно закінчив навчання, про що свідчить ДИПЛОМ №072,публічно отриманий 26 травня 1981року з рук ректора Івана Мефодійовича Зарічного .

Рішенням Ради народного університету присуджена громадська професія РОБСІЛЬКОРА.

По цій професії з 1952року надсилаю інформації в понад 31 друкований орган ЗМІ, де публікувались понад 183 публіцистичні нариси, інформації. Маю почесні подяки і грамоти за активну участь у робсількорівській діяльності. Окрім цього мною написані і видані власним кошторисом збірки літературно – публіцистичних нарисів :”Піснярі НАДДНІПРЯНЩИНИ”; «ДО ПАМ’ЯТКИ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ УКРАЇНЦІВ»; « Про причини і наслідки Голодомору на Дніпропетровщині»; “Патріотизм та яничарство Січеславців “; «ПАМЯТКА НАЩАДКАМ НОВОСЕЛІВСЬКО-КОПИЛІВСЬКИХ ОСЕЛЬ», повість Володимира Окуня «Сивий хлопець» які подаровані Дніпровській обласній і міській бібліотеці, Новомосковській Центральній міській бібліотеці, Магдалинівській районній бібліотеці, своїй Мар’ївській , Голубівській, Губиниській ЗОШ, вікіпедії інтернету і багатьом іншим, про що свідчать подячні листи. Маю понад двадцять відгуків читачів .

З вдячністю і повагою згадую Івана Мефодійовича Зарічного , завідуючого відділу листів україномовної газети «Дніпро вечірній», він же ректор університету робсількорів. 

Його лекції «Морально-етична тема в газеті» та енергію на організацію навчального процесу університету і до цього часу нагадують про відданість професії.

– Завідуюча відділом газети «ЗОРЯ» Олена Дмитрівна Десятерик в своїх лекціях також звертала увагу на етику робсількора, на актуальність інформації про події, на тему охорони природи і виховання читача на конкретних фактах. Олена Дмитрівна підкреслювала, що негативні факти, повинні доводитись позитивними проблемними аргументами, з метою їх упередження і ліквідації . Писати необхідно тільки про те , що добре знаєш…

– Чудово розкрив раїну поезії сатири і гумору, фейлетону в газеті, Михайло Павлович Куюн , завідуючий відділом газети «Дніпровська правда».

 – Тему «Робсількори поборники законності» детально розкривав Віктор Степанович Кудінов , завідуючий відділом радянського будівництва газети «Дніпровська правда».

На актуальні теми для газет у своїх лекціях наголошували, поважні журналісти Міщенко Віктор Дмитрович, Тетяна Іванівна Хомич, Анатолій Євгенович Федорук, Тетяна Олексіївна Колядинська , Марія Олександрівна Зобенко, Валерій Макарович Іншаков та інші. Давно це було.

На жаль деякі пішли від нас «у царство небесне», залишивши добрий слід у наших душах.

Окремі, відсунувши у закуток своїх книгозбірень книги комуно тоталітарного режиму, з новим натхненням проштудіювали Тарасового «Кобзаря»; «Декалог» Миколи Міхновського ; «Національне прозріння українців» ,науково-популярне дослідження Івана Белебехи, доктора економічних наук, та зайняли достойне місце в лавах борців за втілення в душі співгромадян української національної ідеї.

В моїм нотатнику зберігаються замальовки: « Товариство ЗНАННЯ Лариса Захарівна; В’ячеслав Захарович Жаріков, «Дніпровська правда»; Микола Данилович Заозерний – Новомосковськ; Олена Давидівна Гринберг ; ; Федір Миколайович Джепа , які натхненно навчались і працювали в ЗМІ.

Далі згадуються – Дем’янов Борис Петрович; Зноскова Ніна Олександрівна; Заозерний Микола Данилович; Мусієнко Віолетта Тодосіївна ; Подкур Юрій Васильович; Репан Микола Тарасович; Соломаха Микола Семенович; Тетерюк Віктор Іванович; Тітова Олена Олександрівна; Флінк Моісей Аронович; Грудовий Володимир Михайлович; Герасименко Петро Євдокимович; Владика Олександр Сергійович». 

Це, занотовані прізвища університетських побратимів і посестер 1979-1981років, як це свідчить запис в дипломі. Ця важлива мить історії життя кожного із нас, яку ми повинні закарбувати для нащадків, можливо і для іншої мета, та про це пізніше.

В архівній світлині на звороті записано «Випускники факультету робсількорів ВУМЛ м. Дніпропетровська 1979-1981років. Червень 81р.м. Дніпропетровськ.»

На жаль, хто є хто на світлині усіх не пригадую. Тому пропоную її публікацію за принципом сходу сонця :
Перший нижній ряд: 1.__,2.__,3.Михайло Рябцев, 4.__.5.__,6.__.7.__,8.__,9__,10__;

Другий верхній ряд:1._,2_,3._,4._,5.Іван Мефодійович Зарічний, 6._,7._,8._,9._,10._,11._,12._, 13. Олена Дмитрівна Десятерик, 14._,15._.

З метою подальшого спілкування на шпальтах ЗМІ , газет Січеславщини , відкривши рубрику «Спогади робсількорів» . Радий буду чути Вашу пропозицію: Телефон 066 876 74-63