Урок був такий: ніколи не здаватись

У рік 30-річчя відновлення Незалежності України влада мала б гідно вшанувати тих, хто своєю жертовною боротьбою, невтомною безкорисною працею, часто з ризиком для здоров’я і майже завжди з втратою шансів на здобуття професійної кар’єри, у 1988-1992 роках активно долучався до руйнації тоталітарної комуністичної системи і сприяв розбудові демократичної української держави. В Дніпрі-Січеславі першим серед таких борців був відомий громадсько-політичний діяч, голова Січеславського крайового Руху Іван Шулик. 1988 року він став одним із засновників обласного і міського товариств української мови ім. Д.І.Яворницького. На початку 1989 року стає організатором і лідером Дніпропетровької міської організації Народного Руху за перебудову. В тому ж році проводить перший велелюдний мітинг у Дніпропетровську, присв’ячений пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи (26.04.89), та створює Дніпропетровську крайову організацію НРУ (20.08.89), за що в обох випадках притягується до адміністративного покарання. У вересні 1989 року на Установчих Зборах обраний членом Великої і Малої Ради НРУ. Всі протестні акції у Дніпропетровську в 1989-1991 роках відбуваються за ініціативою голови Січеславського (Дніпропетровського) краєвого руху Івана Шулика. 16 липня 1991 року він організував мітинг по відзначенню першої річниці проголошення Декларації про суверенітет України, під час якого на майдані біля театру ім. Т.Г.Шевченка вперше у Дніпропетровську було урочисто на високій щоглі закріплено національний синьо-жовтий прапор. 29 серпня 1991 року Іваном Шуликом було організовано освячення і урочисте підняття національного прапора України над Дніпропетровською міською радою у присутності більше ніж 4 тисяч дніпропетровців.
У серпні 1991 року очолив обласний громадський штаб по підготовці і проведенню доленосного референдуму на підтримку Незалежності України (1 грудня 1991), одночасно був довіреною особою кандидата в президенти України Вячеслава Чорновола. Результатом референдуму в Дніпропетровській області стало 90,36% голосів за самостійність України.
Брав активну участь у Помаранчевій революції і Революції Гідності. Вже будучи в поважному віці, приймав участь в несенні служби на блок-постах біля Дніпропетровська у складі сотні самооборони під час гострої фази російсько-української війни 2014 року.
В творчому доробку Івана Шулика десятки сценографій до театральних вистав. Він декілька разів ставав лауреатом вищої театральної нагороди Придніпров’я «Січеславна», отримав диплом лауреата Міжнародної (Україна — США) премії ім. Владислава Клеха (2006 р.), відзначений почесним званням “Заслужений діяч мистецтв України” (2008 р.).
Працюючи на різних творчих, громадсько-політичних та адміністративних посадах (художник-постановник театральних спектаклів, керівник організаційного відділу Секретаріату НРУ, начальник Дніпропетровського обласного управління культури і т.і.), Іван Шулик завжди відрізнявся творчою ініціативою, відповідальним ставленням до своїх обов’язків, сприяв розбудові демократичних засад в українському суспільстві, толерантному ставленню до національних меншин.
Зважаючи на значний особистий вклад в боротьбу за Незалежність України, в становлення і розбудову основ української державності, в розвиток демократії, культури, театрального мистецтва, звеличення міста Дніпра, як столиці козацького краю, в якому на зламі століть відбувались важливі державотворчі процеси відомі не лише в Україні, але й за її межами, Дніпровське товариство політичних в’язнів і репресованих на початку березня 2021 року звернулось до міського голови пана Філатова з клопотанням
надати Івану Шулику звання “Почесний громадянин міста Дніпра”. Це клопотання було підтримано всіма художніми керівниками театрів Січеславщини та більше ніж 20 громадськими організаціями і творчими спілками. Більш гідної кандидатури на звання “Почесного громадянина Дніпра” годі й було придумати. Але нещодавно в ЗМІ з’явилось повідомлення, що комісія з нагород затвердила проект рішення Дніпровської міської ради, за яким звання “ПГД” буде надано двум “великим націонал-патріотам” – колишньому ректору Дніпровської політехніки, очільнику обласного виборчого штабу Януковича у 2004 році, академіку Півняку Г.Г. і проректору Митної академії Ченцову В.В. Можливо, вони і достойні люди, але хіба їх вклад в становлення незалежної України можна порівняти з діяльністю Івана Шулика? Невже не можна було їх нагородити в іншому році? Представники влади, мабуть, забули або й не знають на чиїх плечах вони зайшли у високі владні кабінети?